«Гарний
вчитель навчає знаходити істину,
а не подає її»
(А. Дистервег)
Звіт роботи щодо методичної
проблеми
„ Поєднання
інтерактивних та традиційних методів навчання історії як засіб формування
компетентної особистості”
Сьогодні
ми живемо в інформаційному світі – навколо нас безліч різних джерел інформації.
Але у цьому вирі інформації політичного, економічного, юридичного, соціального
та іншого характеру потрібно вміти добре орієнтуватися, а не зникнути та бути
нею задавленою. Потрібно формувати власну життєву позицію, яка і буде
визначальним чинником дій та вчинків будь-якого свідомого члена суспільства та
громадянина.
Для досягнення вище перелічених завдань необхідно велику увагу приділяти формуванню компетентної особистості. Це людина, яка володіє такими рисами:
-
прагне та вміє самостійно навчатися, розширювати
свій кругозір;
-
вільно орієнтується в сучасному інформаційному
просторі, критично оцінює отриману інформацію і складає про неї власну думку;
-
вміло використовує отриману інформацію для
досягнення своїх життєвих цілей;
-
здатна активно й відповідально реалізовувати
громадянські та політичні права;
-
вибудовує ефективні зв’язки з іншими членами
суспільства, які базуються на високих морально-етичних принципах.
А виходячи з того, що більшість компетентностей стосується суспільства, то на перше місце виходять суспільствознавчі дисципліни. Серед них виділяється історія як наука, що в комплексі досліджує політичну, соціальну, економічну та культурну сфери життя суспільства в різні часи і сьогодення. Виходячи з основ компетентнісного підходу, кожен урок історії повинен бути продуктивним, розвивати судження і, чи не найголовніше, сприяти критичному ставленню до подій, що відбуваються у житті держави. Дитина має дивитися на світ своїми очима, а не поглядом друзів, батьків, знайомих. У зв’язку з цим необхідно відмовлятися від керівної та пануючої ролі вчителя до позиції „вчитель-консультант”, „вчитель-радник”. Для створення цікавого і насправді продуктивного уроку потрібно активно використовувати сучасні інтерактивні технології (комп’ютерні, інформаційні, групові методи роботи). Однак, на мою думку, лише інтерактивними методами досягнути мети неможливо. Тому не потрібно забувати про підручник, розповідь учителя, бесіду – тобто класичні (традиційні) методи навчання. А от поєднання добре перевірених і сучасних методів навчання дасть дійсно великий позитивний результат.
Моєю
метою при викладанні курсу історії є формування компетентної особистості,
повноцінного члена сучасного суспільства і свідомого громадянина нашої України.
Я хочу, щоб учні навчилися добре орієнтуватися в цьому світі, вміли досягати
мети і захищати себе знаннями, а не за допомогою грубої фізичної сили.
В своїй роботі дотримуюся наступних принципів:
1)
Гуманізму;
2)
оптимізації навчального процесу;
3)
системності і послідовності у роботі;
4)
особистісної спрямованості навчання;
5)
поєднання навчання із сучасним життям;
Я хочу виховати учня, який:
§ хоче постійно
підвищувати свій рівень;
§ критично оцінює
одержану з різних джерел інформацію;
§ знаходить вихід
із будь-яких життєвих ситуацій;
§ аргументовано
відстоює власну думку;
§ прислухається до
думок інших людей;
§ уміє працювати у
команді (групі);
§ адекватно оцінює
власні сили, дає об’єктивну оцінку своїй діяльності;
§ є свідомим
громадянином України.
Співпраця з учнями в процесі сучасного навчання вимагає використання на уроках інтерактивних методів, сучасних педагогічних технологій в поєднанні з класичними методами навчання. На уроках я використовую групову роботу, роботу в парах, роботу з документами, роботу з електронними засобами навчання (презентації Power Point), матеріалами традиційного підручника, монологічний виклад матеріалу, розповідь з елементами бесіди, роботу з таблицями і схемами, методи „Мікрофон”, „Мозковий штурм”, „Коло ідей”, „Незакінчені речення”, „Займи позицію”, „Прес”, « Телефон», різні навчальні ігри та інші прийоми і методи навчання.
Для
розвитку критичного мислення, визначення своєї позиції щодо спірних проблем та
з’ясування аргументів опонентів, на мою думку, можна застосовувати метод „Займи
позицію”.
Важливим
є використання методу «Коло ідей», який дає змогу кожному учневі запропонувати
свій варіант вирішення проблеми, спонукає його до творчого мислення. Наприклад,
при вивченні теми «Спроби політичних реформ» (історія України, 11 клас)
розглядається питання «Падіння авторитету КПУ». Кожен з учнів може висловити
своє бачення даної проблеми, а на основі всіх думок робиться певна гіпотеза,
яка перевіряється під час опрацювання відповідного матеріалу.
Велику роль на уроках історії грає унаочнення навчання. Не є секретом, що тривала робота з текстом сильно стомлює учнів, тому я намагаюся використовувати різні схеми, таблиці. Наприклад, при поясненні питання «Устрій Запорізької січі у ХVI ст.» (урок з історії України у 8 кл.)
На мою думку, на уроках з історії доцільно активно використовувати можливості комп’ютерної науки. Особливо важливе використання відеожерел на уроках історії, так як це дозволяє зробити якусь подію максимально «живою». Великий дидактичний ефект має і використання фотоджерел.
Я їх використовую і як ілюстрацію розповіді (напр. портрети історичних діячів) і як самостійне джерело отримання інформації. Також активно використовую у своїй діяльності традиційні методи – робота із текстом підручника (в залежності від класу способи: коментоване читання, переказ, відповідь на ключове питання, складання плану, тез), монологічний виклад (міні-лекція, шкільна лекція – якщо в підручнику замало інформації з питання або теми, що вивчається), робота з документами (самостійна, в парах, в групах). З огляду на зазначене вище твердження про інформаційне суспільство, особливу увагу приділяю роботі з документами (першоджерела, оціночні судження, газетні статті). Таким чином поєдную традиційний і інтерактивний метод навчання. За аналогічною схемою ведеться робота і в групах (3 і більше учнів). Тут дається більше за якістю і обсягом джерел, ставляться складніші завдання.
Таким чином, на кожному уроці історії
я працюю над проблемою формування компетентної особистості шляхом поєднання
традиційних та інтерактивних методів навчання історії.
Пам’ятайте:
Головний
вихователь – життя,
Основний
вихователь – родина,
Справа вчителя –
пов’язати перше з другим
і додати щось
від себе.
Немає коментарів:
Дописати коментар